Жили три дурні. Пішли вони одного разу на базар купити дещо по господарству. По дорозі вони зупинилися відпочити й вирішили зварити молочну рисову кашу. Каша зварилася, і всі троє досхочу наїлися. Каші було багато, так що як не намагалися дурні, а всю з’їсти не змогли. Викинути залишки ніхто з них не наважився – шкода.
Стали вони думати, що робити з кашею, яка залишилася. Найкраще було б з’їсти кашу за сніданком. Але ось тут між ними й розгорілася суперечка.
– Зараз я з’їв менше всіх, – сказав один, – тому усе, що залишилося, вранці я з’їм один.
Але другий дурень на це не погодився й теж сказав, що зранку також може впоратися з кашею.
Третій також захотів на сніданок з’їсти усю кашу сам. Довго сперечалися вони й нарешті вирішили: кому вночі присниться самий дивний сон, той і з’їсть кашу. Настала ніч. Усі троє повляглися спати, мріючи про те, щоб побачити гарні сни. Двоє дурнів заснули спокійно. Вони знали: що-небудь їм таки присниться. А третьому не спалося. Його мучили сумніви: раптом він ніякого сну не побачить?
Пройшла північ, наближався ранок, а йому так і не вдалося заснути. ” Погані мої справи, – подумав він, – не бачити мені каші!”
Та раптом йому так захотілося каші, як ще ніколи у житті не хотілося. Довго лежав він і нарешті не витерпів: встав потихеньку й з’їв усю кашу. А потім ліг і відразу заснув. Настав ранок. Усі троє прокинулися й з побоюванням подивилися один на одного: чи не встав хтось раніше інших? Першим двом дурням не терпілося розповісти свої сни. Невідомо, чи приснилося їм насправді що-небудь чи ні, але оповідання вони склали. Та як тільки зайшло мова про кашу, перший сказав:
– Ну що ж, давайте, розповімо свої сни!
– Давайте спочатку я! – викликнув другий. Він почухав у голові й став розповідати:
– Приснилося мені, ніби я гуляю у великому саду. Навколо, куди не глянь, квіти – червоні, жовті, зелені й навіть чорні. Над квітами бджоли дзижчать. Заспівав я пісню. Почула мій спів райської краси дівчина.. Дивлюся, підходить вона до мене й каже: “Ніколи дотепер я не бачила такого гарного чоловіка обійняла і поцілувала мене”….
Так він розповів свій сон до кінця.
– Тепер твоя черга! – сказав перший дурень третьому.
– Ні, спочатку розповідай ти, – відповів той, – а я потім.
– Ну, добре, – погодився перший. Та розповів, що йому приснилося, начебто він став князем.
Настала черга третього розповідати.
– А я, братики, такий страшний сон бачив!..-почав він.- Начебто схопив мене злий демон так як почав бити! Б’є-б’є, а сам примовляє…
– Що ж він говорив?
– А ось що: “Їж цю кашу, а то не відпущу живим!”
– І що ж, тобі довелося з’їсти всю кашу?
– А як я міг цього не зробити? – відповів третій дурень.- Адже він не переставав мене бити!
– Треба було нас покликати! – сказали двоє інших дурнів.
– Як же я міг вас покликати? Адже один з вас був князем і мене б охорона не пустила, а другий цілувався з райською дівчиною!
Що вони могли відповісти на це? Так і залишилися два дурні без каші. Виходить, що й дурні іноді бувають розумними!
