Коли стало тепло, прилетів журавель на Алтай, опустився на рідне болото й почав танцювати. Ногами перебирає, крилами лопотить, головою крутить, шию вигинає…
Аж ось біжить голодна лисиця. Позаздрила вона журавлиним радощам, заверещала:
– Дивлюся і очам своїм не вірю – журавель танцює! У нього ж, бідолашного, лише дві ноги!
Зупинився журавель, глянув на лисицю, а в тої – одна, дві, три, чотири лапи! Журавель навіть дзьоба роззявив.
– Ой! – зойкнула лисиця.– Ой, такий довгий дзьоб – і жодного зуба!..
А сама на весь рот усміхається, свої зуби щирить.
Стулив журавель дзьоб, голову похнюпив.
А лисиця ще голосніше засміялася:
– Ха-ха! Куди це він свої вуха сховав? На голові вух не видно. Гей, журавлю, в голові у тебе що?
– Я сюди з-за моря дорогу знайшов,– мало не плаче журавель,– то, мабуть, в мене в голові хоч якийсь розумець є…
– Ой і нещасливий же ти,– каже лисиця,– дві ноги та один розум. Ти на мене подивися: чотири ноги, двоє вух, повен рот зубів, сто розумів і чудовий хвіст!
З горя журавель витягнув свою довгу шию і побачив удалині чоловіка з луком на плечі, з сагайдаком стріл біля пояса:
– Лисице, шановна лисице, в тебе чотири ноги, двоє вух і чудовий хвіст, у тебе повен рот зубів, у тебе сто розумів… Он бачиш, мисливець іде! Як нам урятуватися?
– Мої сто розумів завжди мені сто порад дадуть. Не знаю, якого й послухатися.
Сказала й шмигнула в борсукову нору.
Журавель подумав: «У неї сто розумів!» – і туди ж за нею.
Мисливець зроду такого ще не бачив, щоб журавель за лисицею гнався. Сунув руку в нору, ухопив журавля за довгі ноги й витяг на сонце. Крила в журавля обвисли, очі мов скляні, навіть серце не б’ється.
«Задихнувся, певне, в норі»,– подумав мисливець і шпурнув журавля на купину.
Знову сунув руку в нору – лисицю витягнув.
Лисиця і зубами кусалася, і всіма чотирма лапами дряпалась, а все ж попала до мисливця в торбу,
«Мабуть, і журавля в торбу кину»,– вирішив мисливець.
Озирнувся, глянув на купину, а журавля нема. Високо в небі летить він, і стрілою не дістанеш.
Так попалася лисиця, у якої було сто розумів, повен рот зубів, чотири ноги, двоє вух і чудовий хвіст.
А журавель одним своїм розумцем помізкував і зметикував, як порятуватися.
