Летіла Бджола й побачила гарбузову квітку. А гарбузова квітка велика-велика. Залізла Бджола всередину та набирає солодкого соку. Набрала, вже пора й летіти. Та захотілося Бджолі роздивитися квітку. Довго мандрувала вона між пелюстками. Насипалось жовтого пилку на її крильця – й стала Бджола золота-золота. Летить Бджола до вулика, а сторож її не пускає.
– Ти чужа, – каже сторож, – он яка ти жовта.
– А глянь, скільки меду я несу, – каже Бджола.
– Тепер я впізнав тебе, – зрадів сторож, – ти наша. Ти золота.
