Повідають, що десь тут у наших сторонах як напали раз татари, то в одній хаті також лишилася жінка. Певно, що не навмисно лишилася. Доста того, як прийшли татари та й питаються її за гроші, – а чули, що тут багач живе. Вона каже, що гроші чоловік у коморі закопав.
– Добре, веди нас до комори.
А там комора була по-старосвітськи будована, без дверей, тілько в стіні кругла діра була така, щоби міг чоловік улізти. Завела їх тота жінка перед діру та й каже:
– Лізьте!
Татари кажуть:
– Ні, лізь ти наперед.
Влізла вона до комори – комора темна, а в куті намацала різак від скриньки, що січку ріжуть. Взяла вона той різак, стала собі при стіні та й каже до татар:
– Ну, лізьте за мною, я вам покажу, де гроші закопані.
Що тілько татарин устромив голову в ту діру, а вона як махне різаком – здорова баба була, – так тому відразу голову відрубала. Тогди вхопила тулуб і втягнула до середини. За першим лізе другий – вона й його так само справила. Далі третій, четвертий… Так їх дванадцять погибло.
Але тринадцятий устромив насамперед руку, а вона, бідна, поквапилася та й мах!.. Тоту руку відтяла. То вже тогди татари побачили, що то за штука. Вже й грошей не дошукувалися, а зараз вибігли і тоту хату підпалили, і тота жінка згоріла там разом із побитими татарами.
