На березі моря жив бідолаха: збирав у піску черепашки, нанизував з них намиста і продавав.
Якось продав сім намист, і за ці гроші купив на базарі курку.
Курка — ніби як курка, але так воно не було: щодня несе господареві золоте яєчко. Набрав повний кіш золотих яєць і поніс продавати.
Крамарі насипали йому повний кіш дукатів. За ці гроші бідолаха купив корабель і поплив по морю. А курку тримав при собі. Вона й далі щодня несла по золотому яєчку. Минув місяць, він зібрав усі ці яйця, продав їх і купив другий корабель. Наприкінці року мав уже дванадцять кораблів.
Почав він багатіти. Але чим більше багатів, тим більша охоплювала його ненаситність і жадоба збагачення.
“А чому, — думає він, — не купити мені всіх кораблі, що по морю плавають? Моя курка щодень несе по золотому яєчку. А що, коли б її зарізати й узяти все золото відразу? Тоді я куплю всі кораблі на світі.”
Подумав і зробив. Зарізав курку, випотрошив її і що ж? — знайшов тільки потрухи — шлунок, печінку, серце…
Схопився за голову. Минув якийсь час. Кораблі його всі потопились і, як жив він на березі моря сіромахою, так і тепер живе там бідуючи.
