У старі часи, коли торгівля в бостонських магазинах йшла тільки взимку і навесні, заповзятливі янкі вирушали сільськими дорогами і збували там найзалежаніший товар. Наприклад, жіночі капелюшки, що вийшли з моди. Це було улюбленим заняттям мандрівних торговців – янкі.
Сем Толмен міг продати свій товар будь-кому, тому що він умів і полестити покупцю, і пожартувати з ним, і обдурити. Цей торговець був справжнім американцем.
Якось рано навесні він узяв під пахви дві величезних коробки з жіночими капелюшками і пустився в далеку дорогу на півострів Кейп-Код. Жінки у цьому віддаленому кутку не знали, які капелюшки зараз носять на Великій землі. А якщо до них і долітали якісь чутки, то звідки їм було дістати такі капелюшки?
Тієї весни в моді були до того малесенькі і повітряні капелюшки, що в дві коробки їх вмістилося дуже багато. Раніше ніж за два тижні Сему нізащо не розпродати їх. А йому треба було повернутися до Бостона не пізніше ніж через десять днів!
Що він тоді придумав?
Капелюшки ці були двох фасонів: одні – як плоскі тарілочки, а другі – як вигнутий вишуканий маленький чайничок.
Ось Сем Толмен і сказав жінкам на острові, що цього року всі бостонські пані носять одразу по два капелюшки: тарілочку попереду, а чайничок ззаду.
Кейп-кодські модниці, звичайно, купували собі і своїм дочкам і племінницям по два капелюшки, так що Сем Толмен повернувся до Бостона навіть раніше, ніж через десять днів.
