Іван Нечуй-Левицький: Твори

Нечуй-Левицький – незрівнянний майстер епічних повістей, письменник-реаліст, займає одне з почесних місць в історії української літератури. Своєю творчістю митець проклав нові шляхи розвитку української епічної прози: здійснив перехід від традиційної оповідної форми до неквапливої епічної розповіді, яка включає пейзаж як невід’ємний компонент твору.

«Великий артист зору», як назвав його І. Франко, майстерно описував яскраві барви рідної землі, відтворював контрасти, гру світла і тіней. Він приніс в українську прозу свою неквапливу манеру письма: детальне зображення побуту з вкрапленням пейзажних малюнків, а типових героїв зобразив у реалістичних соціальних та етнографічних обставинах.

Його заслуга як класика — створення реалістичної соціально-побутової повісті, він одним із найперших серед письменників України почав змальовувати не тільки селянську тематику, а й включив у свою творчість майже всі соціальні верстви тогочасного українського суспільства. У центрі творчості Нечуя-Левицького була справедлива боротьба за освіту, демократичну свободу, за права народу, національні та соціальні.

Значний вклад письменник зробив у розвиток мови: у його творах звучить виразний струмінь, заснований не лише на фольклорі, а на глибокому знанні та відтворенні живої народної розмови.