Остап Вишня – Походження світу

(Наукова праця. Власне, науково-популярна)

Раніш на землі не було нічого. Власне, не «на землі» не було нічого, а взагалі ніде не було нічого… І землі не було. Порожньо скрізь було… Ну, ні вийти тобі нікуди, ні виїхати…

Був бог… Сам господь Саваоф… Де він був — невідомо… Але був… Був він нігде… Тоді не було нічого, а на цьому «нічого» сидів бог… Літав… Де літав — невідомо… Бо тоді повітря не було… Але літав, бо на те він бог… А раз він бог, значить, він міг літати, хоч і ніде було літати… Літав-літав бог, куди не подивиться — темно… Чорно скрізь… Хоч і того «скрізь» не було, бо не було нічого… Темно богові, хоч тоді й темноти не було, бо темнота з’явилась тоді, коли вже взнали про світло… Порожньо було, хоч і порожнеча в’явилася тільки тоді, коли вже знали про непорожнє…

Одне слово, остогидло богові літати в чомусь, чого не було… Подивиться б, де літаєш, — не можна, бо нема на що дивитись, а дивитись хочеться, хоч і хотіння тоді не було… Становище безпорадне, хоч і становища тоді не було.

Озирнувсь бог на всі боки, хоч і боків тоді ніяких не було…

Одне слово, як гаркне бог:

— Хай буде ясно!

Це був перший день, хоч і днів тоді не було.

І стало ясно… Ясно-ясно…

Подививсь бог — ясно… А не видко нічого, бо ні на що було дивитись…

Дививсь-дививсь бог…

— Що ж, — мовить, — і далі літати?!

Крила болять, хоч і крил у його не було…

— Треба, — говорить, — квартиру собі шукать!..

А де її найдеш? Житловідділів тоді не було…

І, ти, лиха година! Та як гаркне:

— Хай буде небо! Хай буде твердь!

Як закрутилось-закрутилось-закрутилось (хоч і крутитись не було чому), і викрутилось небо… Викрутилась і земля. Твердь!

Полетів тоді бог на небо, сів (хоч сідати було ні на чому), погладив бороду й каже:

— Ну, тепер справа на всі сто відсотків піде.

— Ану, — говорить, — земля — праворуч, а вода — ліворуч! (Хоч і води тоді не було)…

Відокремив він воду від землі…

— Ану, — говорить, — земле, рости рослини різні!

Як попер спориш, як попер із землі подорожник!

Почали дуби, ясенки, берези рости…

Ростуть, і ростуть, і ростуть. І досі ростуть…

І сонця нема, а вони ростуть…

— Ростете? — питає бог… — То ж бо то й є! Ну, не турбуйтесь — зараз сонце буде! І місяць зараз буде! І зірки будуть!

Махнув бог рукою — і справді:

Як засяяло сонце, заблистів місяць, замерехтіли зірки…

Було це вночі (хоч і ночі тоді не було), а сонце світить, і місяць світить, і зірки світять…

Взагалі такого бог наробив, що й досі дивно.

Це був уже четвертий день.

Рахував бог, хоч і чисел тоді не було…

На п’ятий день устав бог, дивиться — води сила, ліси повиростали, і хоч би тобі одна рибка, і хоч би тобі одна пташка…

І, ти, бий тебе сила божа!

— Ану, — говорить, — заворушись, рибко! Ану, — говорить, — зацвірінькайте, пташки!..

Хвилин п’ять як вдарила риба, як затьохкав курський соловей, «Закувала та сива зозуля», «Ой, сів пугач на могилі», «Летить галка через балку», «Кряче ворон»… Одне слово, риба й птиця пішла…

Шостого дня сидить бог і думає:

«Все є! А людей нема!.. І звірів нема! Хто ж мені свічки ліпитиме? Хто ж мені молебні правитиме?»

Махнув рукою — побігли різні звірята!

А потім ухопив шмат глини, плюнув, замісив, зліпив чоловіка, дунув на нього… Чхнула перша людина та зразу:

— «Слава в вишніх богу!» Здравія желаю, ваше превосходительство!

— Ні, — говорить бог, — так мене не величай!.. Царських генералів так величатимеш, а мені співай: «Святий боже, святий кріпкий!..» Лягай, Адаме!

Ліг Адам!

Ухопив бог Адама за ребро… Смикнув… Висмикнув ребро — дунув.

— Получай Єву! А я ляжу спати!

Цілий сьомий день проспав бог.

А на восьмий устав, подививсь, похитав головою:

— Ох, і наробив же!..

* * *

Оце й уся історія про походження світу… Не нова вона, правда, але її останнім часом забувати почали.

Я нагадав…

Нагадав для того, щоб не забували… Бо скоро страшний суд, і неприємно буде смажитись на сковороді за те, що забули найголовніші божі справи. Бо все, що бог робив потім, — юринда проти його перших ділов, якими він так прославивсь завжди, нині, повсякчас і на віки вічні.

Амінь…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобалась казка чи оповідання? Поділіться з друзями!
Категорії казки "Остап Вишня – Походження світу":
Залишити відповідь

Читати казку "Остап Вишня – Походження світу" українською мовою на сайті Proza онлайн: найкращі народні казки для дітей та дорослих. Повчальні казки для хлопчиків та дівчаток для читання у дитячому садку, школі або на ніч.